Військо України. Якби не було спротиву УПА — Україна була б тимчасовою державою

Створення УПА         
     УПА було засновано під впливом козацької ідеї, що ширилася серед відродженого
українського війська. Повстанці були впевнені, що борються за ті самі ідеї, за які боролися запорозькі козаки – християнську віру, життя й волю народу.
     УПА фактично стала другою Запорозькою Січчю. Вона перейняла й продовжила суворі звичаї лицарської зброї, дружбу до загину, звитягу найвищого злету, любов до рідного народу й високі християнські моральні чесноти.
     Україну вони знаходили в людині, родині, спільноті, традиціях минулого і в омріяному майбутньому. Крім того, повстанці залучили до співпраці і безпосередніх спадкоємців Січі – кубанське козацтво, закликавши його до братерства.

      УПА постала на Поліссі й Волині, передусім, як для оборони населення перед німецьким терором, так і для оборони перед радянськими партизанами.
Німці робили спроби знищити УПА масовими акціями і засобами пропаганди: у німецьких листівках, скиданих з літаків на територію контрольовану УПА, названо УПА "спільниками Москви".
      У результаті успішної боротьби з нацистами УПА взяла під свій контроль низку суцільних територій, передусім тих, як правило, сільських місцевостей, які межували з великими лісовими масивами. 15 серпня 1943 року командування УПА оголосило себе єдиною законною владою на всіх визволених від німців територіях України, де почало впроваджувати місцеве самоврядування, вирішувати земельне питання, створювати грошову систему, вводити загальну освіту шкільної молоді тощо.
-- Без пам’яті про УПА зникла і не дійшла би до нас пам’ять про Холодний Яр, про 1920-ті роки, про спротив перед Голодомором. Відповідно, тоді 1991 рік був би просто випадковістю, геополітичним непорозумінням, яке треба усунути.
-- Не було б УПА, то ж не було б повстань Норильска, Кенгіру, Воркути, які переламали хребет табірній імперії. І "чорний прапор з кривавою полосою" не майорів би над табірною вишкою як символ тріумфу силу духу. Через роки, коли ті ж табори поповняться новим поколінням інакодумців-дисидентів (якщо вони з'являться), їх буде перемелено у попіл, як їх попередників з генерації Розстріляного відродження.
-- Україна без УПА, без бандерівців, які стримували нацистський та сталінський терор, а згодом розвалили імперію ГУЛАГу, без дисидентів, які від них підхопили естафету боротьби за незалежність, без масового національно-демократичного руху кінця 1980-тих - початку 1990-тих, без Шухевича, Стуса, Чорновола – така Україна стала би лише тимчасовою країною.
-- На думку історика, у тривалій історичній перспективі поразка повстанців виявилась перемогою, оскільки пам’ять про них, переживши десятиліття радянської влади, вийшла назовні. Й завдяки цьому західні регіони стали локомотивом, який потягнув решту України до незалежності.